ProZ.com translation contests »
2014 annual ProZ.com translation contest: "Celebrations" » Russian to Ukrainian

Competition in this pair is now closed, and the winning entry has been announced.

Discussion and feedback about the competition in this language pair may now be provided by visiting the "Discussion & feedback" page for this pair. Entries may also be individually discussed by clicking the "Discuss" link next to any listed entry.

Source text in Russian

... Издали, в лесном коридоре, оно показалось веселое и нарядное, сияющее необыкновенно чистой и ровной желтизной. Я подошел поближе: это было заброшенное поле, давно не паханное и не сеянное, и теперь густо заросшее какими-то невысокими растениями-кустиками. От них вдруг дохнуло приятным горьковато-цветочным ароматом. «Да это сурепка, — вспомнил я когда-то читанный ботанический атлас, — что-то вроде сорняка...».

Свежий ветер пробежал над живым ковром, все поле заиграло и запереливалось золотистыми волнами, которые докатывались до затененной солнцем стены леса, образуя удивительный контраст темно-зеленого и ярко-желтого. «Будто драгоценная чаша в малахитовой оправе» — мелькнуло сравнение.
Высоко в знойном июньском небе парил коршун. Жара предвещала грозу. Над западной частью горизонта уже темнела громадная туча, набухая дождем. И только в зените неровные, быстро смещающиеся края облаков ослепительно сверкали расплавленным серебром, источая нестерпимый свет. Ветер усиливался, все соцветия сурепки быстро раскачивались, будто исполняя какой-то экзотический танец.

Звенело, страстно и не переставая, множество невидимых глазу жаворонков. Будто перед грозой пели и цветы, и лес, и это далекое от человеческих селений поле. Но вот теплые серые комочки упали откуда-то с неба и зависли над кустиками золотистой сурепки. Некоторые жаворонки вились над самым полем, перепархивая от цветка к цветку и наполняя окраину неумолчным пилением. Другие, часто трепеща крылышками, поднимались вертикально и зависали метрах в четырех-пяти над землей и также громко славили жизнь.

Предгрозовые облака громоздились по всему небу, кое-где иссиня-розоватые, будто раскаленные изнутри, и я увидел, что над лесом осталось лишь небольшое голубоватое окно, из которого прямым широким водопадом прорывались к земле лучи, заливая теплым мягким светом все летнее благоухающее цветение. А в напряженном, наполненном электричеством воздухе беззвучно бушевала метель из летящего вокруг осинового пуха. Но вот где-то оглушительно ударил гром, и первые крупные капли дождя шумно хлестанули по золоту цветов сурепки. В тот миг, когда пришел ливень, вдруг показалось, что вся живая природа свободно и облегченно вздохнула, что все деревья, растения, птицы и звери обрадовались сверкающему, всполошному, сотканному из толстых водяных струй, дождю.

До нитки промокший, один среди затуманенного и вдруг притихшего, словно бы придавленного стихией поля, я также молча наслаждался упоительным счастьем человека, которому один, от силы два раза в году дано увидеть и ощутить прекрасное смятение в природе.

The winning entry has been announced in this pair.

There were 3 entries submitted in this pair during the submission phase. The winning entry was determined based on finals round voting by peers.

Competition in this pair is now closed.

Entries (3 total) — Expand all entries

…Здалеку, в лісовому коридорі, воно з’явилось веселе та ошатне, сяюче чистою та рівною жовтизною. Я підійшов ближче: це було занедбане поле, здавна не оране та не сіяне, і тепер густо заросле якимись невисокими рослинами-кущиками. Раптом від них повіяло приємним гіркувато-квітковим ароматом. «Та це ж суріпиця, - згадав я колись читаний ботанічний атлас, - щось на кшталт бур’яну…»

Свіжий вітер пробіг над живим килимом, усе поле заграло та запереливалось золотавими хвилями, що докочувалися до затіненої сонцем стіни лісу, утворюючи дивовижний контраст темно-зеленого та яскраво-жовтого. «Мов коштовна чаша в малахітовій оправі» - промайнуло порівняння.
Високо в спекотному червневому небі зависав шуліка. Спека віщувала грозу. Над західною частиною горизонту вже темніла величезна хмара, набухаючи дощем. І лише у зеніті нерівні краї хмар, що хутко зміщувалися сліпуче виблискували розплавленим сріблом, виділяючи нестерпне світло. Вітер посилювався, усе суцвіття суріпиці швидко розгойдувалося, ніби виконуючи якийсь екзотичний танець.

Дзвеніла, пристрасно й не припиняючи, безліч невидимих оку жайворонків. Мов перед грозою співали і квіти, і ліс, і це далеке від людських поселень поле. Але ось теплі сірі грудочки впали звідкись із неба і повисли над кущиками золотавої суріпиці. Деякі жайворонки вились над самісіньким полем, пурхаючи з квітки на квітку й наповнюючи окраїну пилянням, що ніяк не змовкне. Інші, часто тріпочучи крильцями, підіймались вертикально й зависали метрах в чотирьох-п’яти над землею й так само гучно прославляли життя.

Передгрозові хмари нагромаджувались по всьому небі, де-не-де синяво-рожеві, ніби розпечені зсередини, і я побачив, що над лісом залишилось лише невеличке блакитне вікно, з якого прямим широким водоспадом проривалося до землі проміння, заливаючи теплим м’яким світлом усе літнє пахуче цвітіння. А у напруженому, наповненому електроенергією повітрі беззвучно бушувала метелиця з літаючого навколо осикового пуху. Але ось десь оглушливо вдарив грім, і перші великі краплі дощу шумно хльоснули по золоту квітів суріпиці. В ту мить, коли почалася злива, раптом здалося, що вся жива природа вільно і полегшено зітхнула, що усі дерева, рослини, птахи і звірі зраділи блискучому, сполошному, зітканому з товстих водяних струменів, дощу.

До нитки промоклий, один серед затуманеного і раптово притихлого, нібито придавленого стихією поля, я також мовчки насолоджувався п’янким щастям людини, котрій один, від сили два рази в рік дано побачити й відчути прекрасне замішання в природі.
Entry #16975 — Discuss 0 — Variant: Not specified
Winner
Voting points1st2nd3rd
328 x400
Entry tagging:
  • 1 user entered 1 "like" tag
  • 3 users agreed with "likes" (3 total agrees)
+3
щось на кшталт
Good term selection
Yaroslava Tymoshchuk
... Здалеку, в лісовому коридорі, воно здалося веселе і ошатне, сяюче незвичайно чистою і рівною жовтизною. Я підійшов ближче: це було занедбане поле, давно не підняте і не сіяне, і тепер густо заросле якимись невисокими рослинами-кущиками. Від них раптом повіяло приємним гіркувато-квітковим ароматом. «Та це сурепка, - згадав я колись прочитаний ботанічний атлас, - щось подібне бур'яну ...».

Свіжий вітер пробіг над живим килимом, все поле заграло і запереливалося золотистими хвилями, які докочувалися до затіненої сонцем стіни лісу, утворюючи дивовижний контраст темно-зеленого і яскраво-жовтого. «Ніби дорогоцінна чаша в малахітовій оправі» - промайнуло порівняння.
Високо в спекотному червневому небі ширяв шуліка. Спека віщувала грозу. Над західною частиною горизонту вже темніла величезна хмара, набухаючи дощем. І тільки в зеніті нерівні, швидко зміщувані краї хмар сліпуче виблискували розплавленим сріблом, виділяючи нестерпне світло. Вітер посилювався, все суцвіття сурепки швидко розгойдувалися, ніби виконуючи якийсь екзотичний танець.

Дзвеніло, пристрасно і не перестаючи, безліч невидимих ​​оку жайворонків. Ніби перед грозою співали і квіти, і ліс, і це далеке від людських селищ поле. Але ось теплі сірі грудочки впали звідкись з неба і зависли над кущиками золотистої сурепки. Деякі жайворонки вилися над самим полем, перепурхуючи від квітки до квітки і наповнюючи околицю непринишкуючим напилюванням. Інші, часто тремтячи крильцями, піднімалися вертикально і повисали в метрах чотирьох-п'яти над землею і так само голосно славили життя.

Передгрозові хмари громадилися по всьому небу, подекуди синяво-рожеві, ніби розпечені зсередини, і я побачив, що над лісом залишилося лише невелике голубувате вікно, з якого прямим широким водоспадом проривалися до землі промені, заливаючи теплим м'яким світлом все літнє пахуче цвітіння. А в напруженому, наповненому електрикою повітрі беззвучно лютувала заметіль з літака навколо осикового пуху. Але от десь оглушливо вдарив грім, і перші великі краплі дощу шумно плескнули по золоту квітів сурепки. У ту мить, коли прийшла злива, раптом здалося, що вся жива природа вільно і полегшено зітхнула, що всі дерева, рослини, птахи і звірі зраділи блискучому, сполоханому, зітканому з товстих водяних струменів, дощу.

До нитки промоклий, один серед затуманеного і раптом притихлого, немов би придавленого стихією поля, я також мовчки насолоджувався п'янким щастям людини, якій один, від сили два рази на рік дано побачити і відчути прекрасне сум'яття в природі.
Entry #18964 — Discuss 0 — Variant: Not specified
dizzy118
dizzy118
Ucraina
Voting points1st2nd3rd
152 x43 x21 x1
Entry tagging:
  • 1 user entered 1 "like" tag
прекрасне сум'яття
Good term selection
Yaroslava Tymoshchuk
... Здалеку, в лісовому коридорі, воно здалося веселе і ошатне, сяюче незвичайно чистою і рівною жовтизною. Я підійшов ближче: це було занедбане поле, давно не підняте і не сіяне, і тепер густо заросле якимись невисокими рослинами-кущиками. Від них раптом повіяло приємним гіркувато-квітковим ароматом. «Та це сурепка, - згадав я колись читала ботанічний атлас, - щось подібне бур'яну ...».

Свіжий вітер пробіг над живим килимом, все поле заграло і заперелівалось золотистими хвилями, які докочувалися до затіненій сонцем стіни лісу, утворюючи дивовижний контраст темно-зеленого і яскраво-жовтого. «Ніби дорогоцінна чаша в малахітовою оправі» - промайнуло порівняння.
Високо в спекотному червневому небі ширяв шуліка. Спека віщувала грозу. Над західною частиною горизонту вже темніла величезна хмара, набухаючи дощем. І тільки в зеніті нерівні, швидко зміщуються краю хмар сліпуче виблискували розплавленим сріблом, виділяючи нестерпний світло. Вітер посилювався, все суцвіття сурепки швидко розгойдувалися, ніби виконуючи якийсь екзотичний танець.

Дзвеніло, пристрасно і не перестаючи, безліч невидимих ​​оку жайворонків. Ніби перед грозою співали і квіти, і ліс, і це далеке від людських селищ поле. Але ось теплі сірі грудочки впали звідкись з неба і зависли над кущиками золотистої сурепки. Деякі жайворонки вилися над самим полем, перепархівая від квітки до квітки і наповнюючи околицю неумолчний пилением. Інші, часто тремтячи крильцями, піднімалися вертикально і зависали метрах в чотирьох-п'яти над землею і також голосно славили життя.

Передгрозова хмари громадилися по всьому небу, подекуди синяво-рожеві, ніби розпечені зсередини, і я побачив, що над лісом залишилося лише невелике голубувате вікно, з якого прямим широким водоспадом проривалися до землі промені, заливаючи теплим м'яким світлом все літнє пахуче цвітіння. А в напруженому, наповненому електрикою повітрі беззвучно лютувала заметіль з літака навколо осикового пуху. Але от десь оглушливо вдарив грім, і перші великі краплі дощу шумно хлестанул по золоту квітів сурепки. У ту мить, коли прийшов злива, раптом здалося, що вся жива природа вільно і полегшено зітхнула, що всі дерева, рослини, птахи і звірі зраділи блискучому, сполошний, зітканій з товстих водяних струменів, дощу.

До нитки промоклий, один серед затуманеного і раптом притихлого, немов би придавленого стихією поля, я також мовчки насолоджувався п'янким щастям людини, якій один, від сили два рази на рік дано побачити і відчути прекрасне сум'яття в природі.
Entry #17437 — Discuss 0 — Variant: Not specified
Voting points1st2nd3rd
401 x22 x1
Entry tagging:
  • No "like" tags