ProZ.com translation contests »
Bon voyage: "Stories about travel" » English to Ukrainian » Entry by Taisiia Gusarova


Source text in English

Translation by Taisiia Gusarova (#27863)

The moment when, 50 years ago, Neil Armstrong planted his foot on the surface of the Moon inspired awe, pride and wonder around the world. This newspaper argued that “man, from this day on, can go wheresoever in the universe his mind wills and his ingenuity contrives…to the planets, sooner rather than later, man is now certain to go.” But no. The Moon landing was an aberration, a goal achieved not as an end in itself but as a means of signalling America’s extraordinary capabilities. That point, once made, required no remaking. Only 571 people have been into orbit; and since 1972 no one has ventured much farther into space than Des Moines is from Chicago.

The next 50 years will look very different. Falling costs, new technologies, Chinese and Indian ambitions, and a new generation of entrepreneurs promise a bold era of space development. It will almost certainly involve tourism for the rich and better communications networks for all; in the long run it might involve mineral exploitation and even mass transportation. Space will become ever more like an extension of Earth—an arena for firms and private individuals, not just governments. But for this promise to be fulfilled the world needs to create a system of laws to govern the heavens—both in peacetime and, should it come to that, in war.

The development of space thus far has been focused on facilitating activity down below—mainly satellite communications for broadcasting and navigation. Now two things are changing. First, geopolitics is stoking a new push to send humans beyond the shallows of low-Earth orbit. China plans to land people on the Moon by 2035. President Donald Trump’s administration wants Americans to be back there by 2024. Falling costs make this showing off more affordable than before. Apollo cost hundreds of billions of dollars (in today’s money). Now tens of billions are the ticket price.

[ … ]

It is a mistake to promote space as a romanticised Wild West, an anarchic frontier where humanity can throw off its fetters and rediscover its destiny. For space to fulfil its promise governance is required. At a time when the world cannot agree on rules for the terrestrial trade of steel bars and soybeans that may seem like a big ask. But without it the potential of all that lies beyond Earth will at best wait another 50 years to be fulfilled. At worst space could add to Earth’s problems.
Світ стрепенувся, коли 50 років тому Ніл Армстронг ступив на поверхню Місяця. Люди сповнювались гордістю і здивуванням. Шпальти цієї газети кричали, що «відтепер людина може мандрувати в будь-яку точку Всесвіту, варто лише забажати і проявити кмітливість. Не сьогодні — завтра розпочнуться польоти й на інші планети!». Але зірки склалися інакше. Висадка на Місяць була ексцентричною подією — не самоціллю, а лише способом показати надзвичайні можливості Америки. Із тих часів нічого не змінилося. На орбіті побувала лише 571 людина, а з 1972 року ніхто не подорожував у глибини космосу далі, ніж відстань між Де-Мойн і Чикаго.

Але наступні 50 років будуть зовсім інакші. Амбіції Індії та Китаю, падіння цін і прогресивні технології в руках новітнього покоління підприємців обіцяють яскраву еру в освоєнні космосу. Найімовірніше, настане час космічного туризму для заможних людей паралельно з розвитком комунікаційних мереж на користь усім землянам. Якщо поглянути ще далі, люди можуть навчитися добувати іншопланетні корисні копалини й організують масові перевезення в космосі. Людство створить таке собі продовження Землі — простір, яким користуватимуться не тільки державні можновладці, але й комерційні компанії і приватні особи. Однак аби втілити це в життя, світ має розробити закони для «управління небесами», які регулюють поведінку в мирний час і, коли таке станеться, упродовж війни.

Досі людство освоювало космос, щоб спростити собі життя на Землі. Вчені переважно працювали над супутниковим зв’язком, який забезпечує навігацію й радіомовлення. Зараз ми стоїмо на порозі двох змін. По-перше, геополітичні настрої підігрівають ідею відправити людей за межі низької навколоземної орбіти. Китай планує висадити людей на Місяць до 2035 року. Адміністрація президента Дональда Трампа має намір уже до 2024 року повторити політ американців на супутник Землі. Кошторис цього «шоу» буде меншим, ніж раніше, через загальне зниження цін. Якщо політ «Аполлона» коштував сотні мільярдів доларів (у перерахунку на сучасні гроші), то зараз ціна квитка в космос у десять разів менша.

[ … ]

Помилково ототожнювати космос із Диким Заходом, у якому панує анархія й повно романтики, розмірковуючи, ніби десь там, серед зірок, людство може скинути обридлі кайдани і знайти нову долю. Щоб розкрити весь потенціал космосу, необхідно розробити систему правового управління. Однак у часи, коли світ не може домовитися про правила наземної торгівлі сталевою арматурою й соєвими бобами, космічні закони виглядають геть непосильним завданням. Але без цього потенціал позаземного простору буде закритим ще якнайменше 50 років. А за найгіршого сценарію космос тільки збільшить проблеми Землі.


Discuss this entry