Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто жбурнув той перший зловісний томат, що розпочав Ла Томатіну? В дійсності ніхто цього не знає. Мабуть, то було під час першого антифранцузького повстання або карнавалу, що вийшов з-під контролю. За найбільш популярною версією все почалось в 1945 році на фестивалі «Лос Гігантес» (парад величезних ляльок з «пап’є-маше»), коли хтось з місцевих вирішив розіграти сварку, щоб привернути увагу оточуючих. Їм трапився візок з овочами, і вони почали жбурляти один в одного стиглі томати. До них приєдналися безневинні спостерігачі, що й призвело до масового бою з летючими плодами. Заведії мали відшкодувати збиток продавцям томатів, але це не зупинило випадки бійок томатами в майбутньому, і народилася нова традиція. В 50-ті роки, через страх неконтрольованої ескалації, органи влади приймали, відкликали і знову вводили серію заборон. В 1951 році мешканці, що ігнорували закон, були відправлені до в'язниці, але це викликало обурення громадськості, яка вимагала їх звільнити. Найбільш відоме з зухвалих порушень «томатних» заборон сталося в 1957 році, коли прихильниками цього тренду було проведено глузливий похорон з труною та процесією. Після 1957 року місцева влада вирішила проявити гнучкість, встановивши декілька правил і прийнявши цю пришелепкувату традицію. Хоча томати займають центральне місце, тиждень святкувань увінчується фінальним шоу. То є святкування на честь святих заступників Буньоля (іспанське місто, в якому проводиться Ла Томатина), Діви Марії та Св. Луї Бернара, з вуличними парадами, музикою та веселими іспанськими феєрверками. Щоб розігрітися, перед майбутньою бійкою подається епічна паелья, являючи собою традиційне Валенсійське (автономне співтовариство на сході Іспанії) блюдо із рису та морепродуктів з додаванням шафрану та оливкової олії. Сьогодні цей необмежений фестиваль в дечому було упорядковано. Організатори просунулися настільки, що їм вдалося вивести особливий сорт непридатних для вживання томатів саме для цієї події. Веселощі починаються десь о 10 ранку зі змагання «хто перший вхопить шмат шинки, що висить на вкритій жиром палиці». В цей час спостерігачі поливають учасників водою зі шлангів під спів та танці. Коли церковний дзвін проб’є полудень, під наростаючі вигуки «То-мате, то-ма-те!» в місто вкочуються вантажівки з томатами. Потім, після пострілу водяної гармати, починається основна подія. Це зелене світло для загального кидання томатів в сусіда та томатної ляпанини. На манежі з’являються профі з кидків на довгі дистанції, нещадні «вбивці» і хуки середньої тяжкості. Яка б у тебе не була техніка, коли це скінчиться, ті виглядатимеш (і відчуватимеш себе) зовсім по-іншому. Приблизно через годину, просочені томатним «духом» гравці потрапляють у вир сальси на вулиці, де цілий плід годі й шукати. Другий постріл гармати оголошує кінець бою. |