Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто кинув цей перший фатальний помідор, який почав революцію Томатина? Реальність така, що ніхто не знає. Може бути, це було повстання проти Франко, або карнавал, який вийшов з під контролю. Згідно з істрорією найбільш популярної версії, протягом 1945-го фестиваля Лос Гігантес ( парад гігантських ляльок з пап'є-маше ), місцеві жителі шукали привід влаштувати бійку, щоб привернути до себе увагу. Вони натрапили на овочевиу лавку що блуа поруч і почали кидати стиглі помідори. Безвинні глядачі вплутувалися у перепалку поки сцена не переросли в масовий ближній бій фруктів. Ініціаторами мали погасити борг продавцям помідорів, але це не завадило повторення томатних боїв і народження нової традиції. Побоюючись непокірної ескалації (поширення), влада реагувала, спокійно, а потім ввела ряд заборон у 1950-х. У 1951 році місцеві жителі, які кинули виклик закону були поміщені у в'язницю, поки суспільтво закликали владу до їх звільнення. Найвідоміший нахабством на заборону томатних боїв сталося в 1957 році, коли прихильники провели жартівливий томатні похорони в комплекті з гробом і процесією. Після 1957, місцева влада вирішила покінчиті з напругою, встановіть кілька правил, і прийняти дивну традицію. Хоча й помідори в центрі уваги, а тиждень урочистостей веде до фінальної битви. Це свято святих города Буньоль, Діви Марії і Сент-Луїса Бертрана, з вуличними парадами, музикою і феєрверком в радісному іспанському стилі. Щоб набратися сил до майбутньої бійкі, епічна паелья подається напередодні битви, демонструючи знакову страву Валенсії блюдо з рису, морепродуктів, шафрану, і оливкового масла. Сьогодні це необмежений фестиваль має деякі міри порядку. Організатори пішли так далеко, щоб культивувати особливий сорт неприємних помідорів просто для щорічноъ події. Свята стартують близько 10 ранку, коли учасники женуться, щоб захопити шинку фіксовану вершині змащеної жиром стовба. Глядачі готують шланги з водою та співають і танцюють на вулицях. Коли церковний дзвін вдаряє опівдні, вантажівки, упаковані з помідорами підїзджають до міста, в той час скандування "То-ма-ти, То ма-ти!" досягнуть апогею. Потім, з пострілом з водяної гармати, починається головна подія. Це зелене світло для чвавлення й запуску помідори в усіх напрямках проти тебе. Дальньо-томатні стрідьці, в упор-вбивці, й середньої дальності атакуючі. Незалежно від вашої техніки, до того часу коли все буде скінчено, ви будете виглядати (і відчувати сеье) інакше. Майже через годину, просоченим томатами бомбардувальникам залишається грати у морі чавленого томату вулиці сальса й мало що залишилося, що нагадує помідор. Другий гарматний постріл сигналізує про закінчення битви. |