Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто кинув той перший роковий помідор, який започаткував революцію Ла Томатіна? Насправді це нікому не відомо. Можливо це було повстання проти Франко, чи карнавал, який вийшов з під контролю. Згідно з найбільш популярною версією цієї історії, протягом фестивалю Лос Гігантес 1945 року (парад величезних ляльок пап'є-маше), місцеві жителі шукали можливості влаштувати бійку, щоб привернути до себе увагу. Вони натрапили на воз із овочами, що був неподалеку, і почали кидатись стиглими помідороми. Безневинні глядачі вплутувалися в цей бій до тих пір, поки все не перетворилося в масовий бій фруктами та овочами. Ініціатори повинні були відшкодувати збитки продавцям помідорів, але це не завадило повторенню помідорних боїв, а також появі нової традиції. Боючись неконтрольованоїї ескалації, влада ухвалила, пом'якшила, а потім відновила ряд заборон в 1950 роках. У 1951 році місцеві жителі, які порушували закон, були поміщені під варту до тих пір, доки хвиля суспільного резонансу не закликала до їх звільнення. Найнахабніший протест проти помідорних заборон трапилвся у 1957 році, коли ініціатори провели виставковий похорон помідорів у труні та у супроводі процесії. Після 1957 року, місцева влада прийняла рішення вгамувати населення, прийнявши декілька законів на місцях та ухваливши цю дивну традицію. Не дивлячись на те, що помідори відіграють провідну роль на фестивалі, святковий тиждень закінчується фінальною перевіркою. Це святкування святого покровителя Буньол, Діви Марії та святого Луї Бертрана, яке включає в себе вуличні паради, музику та салюти у дивовижному іспанському стилі . Для того, щоб набратися сил перед схваткою, що наближається, напередодні битви подаєтся героїчна паел'я, яка представляє собою традиційну Валенсійську страву з рису, шафрану, морепродуктів та оливкової олії. Сьогодні цей безмежний фестиваль має деякі правила порядку. Організатори пішли настільки далеко,що почали виводити особливий сорт несмачних помідорів спеціально для щорічного заходу. Святкування починається приблизно о 10 ранку з того, що учасники наввипередки намагаються схопити курку, яка знаходиться на вершині змащеної жиром колоди. Глядачі поливають учасників водою, співають та танцюють на вулицях. Коли церковний дзвін вдаряє опівдні, вантажівки, заповнені помідорами, заїжджають в місто, а скандування "То-ма-те, то-ма-те" досягають свого апогею. Наступним кроком є вистріл аз водяної гармати, який сповіщає всіх про початок основної події. Це є зеленим світлом для запуску помідорів та суцільної атаки товарищів-учасників. Помідорні дальнобійщики, миттєві вбивства та постріли з середньої дистанції. Техніка ведення бою не має значення, адже по завершенню ви будете виглядати (та відчувати себе) зовсім інакше. Приблизно через годину після бою, бомбардувальники, наскрізь промочені соком помідорів, залишаються на болотистій вулиці з сальси, на якій дуже важко знайти якісь натяки на те, що там були помідори. Другий вистріл гармати сповіщає про завершення бою. |