Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто швирнув той перший доленосний помідор, що започаткував помідорну революцію La Tomatina? Ніхто цього ніколи не знатиме. Може, то було анти-франкістське повстання чи карнавал, що вийшов з-під контролю? Якщо вірити найвідомішій версії історії, то на фестивалі Los Gigantes у 1945 (це парад величезних ляльок з пап`є маше) місцеве населення вирішило розіграти галасливу сварку, щоб привернути увагу. Так сталось, що поряд опинився візок з овочами і вони почали жбурляти помідори. Ні в чому не винні глядачі також були втягнуті у це скажене дійство, і скоро все це переросло у масову війну літаючих овочів. Підбурювачі мали відшкодувати продавцям помідорів завдані збитки, але це не завадило повторенню помідорних боїв і зародженню нової традиції. Боячись некерованого розгортання таких боїв, місцева влада прийняла, пом`якшила, а потім знову відновила ряд заборон у 50-х роках 20 ст. У 1951 році місцеві, що зневажали закон, були ув`язнені, поки громадскість не домоглася їхнього звільнення. Найвідоміше зухвальство проти “помідорних” заборон сталось у 1957, коли прихильники провели пародію на похорон помідора з усіма почестями, труною і процесією. Після цієї події місцева влада вирішила закрити очі на такий розвиток подій, прийняла декілька правил і змирилася з цією ексцентричною традицією. Хоча помідорні бої стали головною подією фестивалю, їм передує цілий тиждень святкувань. Це і святкування в честь Буньйольских святих покровителів, Богородиці, і святого Людовіка Бертрана з вуличними парадами, музикою, фейерверками у веселому іспанському стилі. А щоб набратися сили перед майбутньою помідорною бійкою, увечері напередодні подається чудова паелья - символічна валенсійська страва з рису, морепродуктів з шафраном та оливковою олією. Сьогодні цей вільний фестиваль має свої правила. Організатори зайшли так далеко, що навіть вивели особливий вид несмачних помідорів — спеціально для цієї щорічної події. Святкування починається приблизно о 10 ранку з того, що учасники намагаються дістати шматок м`яса, що закріплений на вершечку стовпа, змазаного жиром. Глядачі поливають учасників водою, співаючи і танцюючи. Коли церковні дзвони відбивають полудень, в місто заїжджають вантажівки, наповнені помідорами, а веселі вигуки "To-ma-te, to-ma-te!" (По-мі-дор, по-мі-дор!) лунають все гучніше і гучніше. Потім, зі стрільби водомету починаєтсья основна подія фестивалю. Це символізує зелене світло для жбурляння та запускання помідорів у своїх противників. Шалене дійство розпочато — хто запускає помідори на відстань, хто в свого сусіда, а хто надає перевагу середній відстані — всі зайняті. Не важливо, яка у вас техніка, до кінця томатної боротьби ви будете виглядати (та і почуватись) зовсім не так, як на початку. А вже через годину просочені помідорним соком бомбардувальники танцюють сальсу у морі томатної пасти і цілого помідора навряд чи можна десь знайти. Водомет подає сигнал — помідорний бій дійшов кінця. |